Люби свою дитину всякою – не дуже талановитою, невезучою, дорослою.
Спілкуючись з нею, радій тому, що дитина – це свято, яке поки що з тобою.
Дев’ять заповідей для батьків:
- Не чекай, що твоя дитина буде такою, як ти, чи такою як ти хочеш.
- Не чекай від дитини плати за все, що ти для неї зробив. Ти дав їй життя, як вона може тобі віддячити? Вона дасть життя іншому, той – третьому, і це незворотний закон подяки.
- Не зганяй на дитині свої образи, щоб у старості не їсти гіркий хліб. Бо що посієш, те й пожнеш.
- Не стався до її проблем зверхньо. Життя дане кожному, і, будь упевнений: дитині важко не менше, ніж тобі, а може й більше, оскільки в неї немає досвіду.
- Не принижуй!
- Не забувай, що найважливіші зустрічі для кожної людини – це зустрічі з дітьми. Звертайте більше уваги на них – ми ніколи не можемо знати, кого ми зустрічаємо в дитині.
- Не картай себе, якщо не можеш зробити чогось для своєї дитини. Картай — якщо можеш, але не робиш. Пам’ятай: для дитини зроблено не достатньо, якщо не зроблено всього.
- Дитина – це не тиран, що заволодіває усім твоїм життям, і не тільки плід плоті і крові. Це та дорогоцінна чаша, яку життя дало тобі на збереження і на розвиток творчого вогню. Це розкріпачена любов матері і батька, в яких буде рости не «наша», «своя» дитина, а душа, дана на збереження.
- Умій любити чужу дитину. Ніколи не роби їй того, чого не хотів би, щоб робили твоїй.
